Pierre Andrey

П’єр Андре робить вино в Меці, у французькому Мозелі — там, де виноградників майже не лишилося. Виноград він бере в друзів-органіків з Ельзасу, Божоле та Юри, збирає руками й привозить до себе в місто. Усе інше відбувається у скляних глечиках деміджанах на 50 літрів: понад двісті пронумерованих бутлів, кожен бродить сам по собі. Без сірки, без додатків, без дерева. «Виноград і час, більше нічого» — це вся його технологія.

Оскільки кожен деміджан ферментується окремо, з нього виходить приблизно 66 пляшок, або як його називає П’єр – мікро кюве, — і другої такої кюве не існує ніде у світі. Почалося все 2015 року з тисячі пляшок у гаражі; сьогодні це близько чотирьох тисяч і власна винарня в центрі міста.

А до того був 2014-й і збір урожаю в ельзаського Бруно Шюллера, звідки П’єр із Флоранс, його дружина, повезли додому деміджан із півсотнею літрів піно ґрі — просто подивитися, що з нього вийде. Вийшло так, що наступного року вони почали робити вино всерйоз, не кидаючи основної роботи: він — інженер із медичного обладнання в Люксембурзі, вона — у міському господарстві Меца. Уся ця історія досі тримається на вихідних, ночах і впертості.

З однієї партії винограду в нього нерідко народжуються два різні вина. Vineae Florentes — з другого пресу, легші й відкриті, про свіжий фрукт тут і зараз. Verba Pampinea — про мінеральність, ділянку й час: вісімнадцять-двадцять один місяць у склі, перш ніж потрапити в пляшку. На етикетці — номер, ділянка й мілезим, бо інакше просто не розрізниш, який саме бутель ви п’єте.