Сперечатись не будемо: пиво — це прекрасно. Мутне, живе, з осадом на дні, дике бродіння й мінімум втручання, зроблене руками людей, які знають кожен свій чан на дотик. Відкриваєш — шипить. Секунду. Ми зараз про пиво чи про наші вина?
Ця підбірка — для тих, хто зайшов по пиво. Пет-нат тут стоїть замість крафтового лагера: мутний, з живими бульбашками й кроненпробкою, і якщо хтось спитає, скажіть, що це сидр — вам повірять. Оранж на шкірці робить те, що пшеничне: цедра, спеції і те саме «щось тут дріжджове», тільки закуску тримає значно краще. Мюскаде, аліготе й чаколі закривають місце пільзнера — сухі, солоні, гострі, у яких замість хмелю Атлантика. Совіньйон і ґрюнер — це відповідь на IPA, бо хміль зрештою і є трава, аґрус та цитрус, просто без гіркоти, що тримається пів години. Шампанське брют натюр стане на місце гезу: кислотність, солоність, нуль дозажу — і так, дозріває воно теж під кроненпробкою, тією самою, що на пиві. Витримане окислене біле з горіхом і яблучною шкіркою заміняє траппістський ель, і монахи б схвалили, бо монахи, власне, це й придумали. А мурведр чи сіра беруть на себе стаут — чорний перець, копчений бік, щільність, для тих, хто п'є тільки те, що не просвічується.
Сім позицій, жодного ячменю. Відкривачку не забудьте.
15 
